Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року Справа № 916/2575/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2014та на рішеннягосподарського суду Одеської області від 04.12.2013у справі№916/2575/13 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доПриватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" в особі Одеської філії Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції; 2. ОСОБА_4;провизнання недійсними прилюдних торгів та протоколу проведення прилюдних торгівв судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Боровський М.Є.; - відповідача повідомлений, але не з'явився; - третьої особи 1 повідомлений, але не з'явився; - третьої особи 2 повідомлений, але не з'явився;Розпорядженням секретаря першої судової палати від 29.04.2014 №02-05/175 змінено склад колегії суддів та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.12.2013 у справі №916/2575/13 (суддя С.П. Желєзна), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 (судді: Л.І. Бойко, Т.А. Величко, С.В. Таран), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" (надалі позивач/скаржник/банк) у задоволенні позову до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" в особі Одеської філії Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (надалі відповідач), треті особи у справі: Відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції (надалі ВДВС) та ОСОБА_4 (надалі ОСОБА_4) про визнання недійсними прилюдних торгів та протоколу проведення прилюдних торгів.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Розглянувши прийняті у даній справі судові рішення на предмет дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при їх прийнятті, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, проведених 26.06.2013, та про визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 09.08.2013, складеного за результатами проведення вказаних торгів і яким визначено переможцем торгів ОСОБА_4

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що внаслідок несплати грошових коштів двома учасниками прилюдних торгів, які запропонували найвищу ціну від початкової ціни продажу, такі торги мали б бути визнані такими, що не відбулися в силу приписів п. 7.1. Тимчасового положення "Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5 та ст. 46 Закону України "Про іпотеку"; в той же час, організатор проведення торгів - відповідач, цього не зробив, а запропонував придбати майно третьому учаснику торгів (ОСОБА_4), який погодився на це і став переможцем торгів.

Суди попередніх інстанцій не погодилися із такими доводами позивача, наслідком чого є відмова у позові. При цьому, суди виходили із того, що в даному випадку, до даних правовідносин слід застосовувати положення ст. 46 Закону України "Про іпотеку", а не Тимчасового положення "Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5, адже нерухоме майно - житловий будинок, яке реалізовувалося на оспорюваних прилюдних торгах "…за поясненнями сторін, був обтяжений іпотекою на користь ПАТ "Укрсоцбанк". Згідно з приписами ст. 46 Закону України "Про іпотеку" якщо покупець не внесе всієї належної до сплати суми в десятиденний строк, гарантій внесок йому не повертається, а наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися.

При цьому, як зазначили суди попередніх інстанцій, наступний учасник, який запропонував найвищу ціну, не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем торгів, незалежно від того, другий він чи третій серед зареєстрованих учасників.

Відповідно до приписів п.п. 1, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вищий господарський суд України вважає, що ухвалені попередніми судовими інстанціями судові рішення не відповідають вищенаведеним вимогам, що ставляться до судових рішень, висновки судів є передчасними, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно із ст. 45 Закону України "Про іпотеку" прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. За результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора прилюдних торгів та покупцем предмета іпотеки. У протоколі зазначаються: опис придбаного покупцем предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки; ціна продажу предмета іпотеки; інформація про покупця предмета іпотеки; день, до якого покупець повинен повністю сплатити ціну продажу предмета іпотеки; банківський рахунок органу державної виконавчої служби для переказу покупцем ціни продажу предмета іпотеки. У разі необхідності до протоколу може бути внесена й інша інформація.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про іпотеку" переможець прилюдних торгів протягом десяти робочих днів з дня підписання протоколу перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок органу державної виконавчої служби. Гарантійний внесок, сплачений покупцем до початку прилюдних торгів, зараховується до ціни продажу. Якщо покупець не внесе всієї належної до сплати суми в десятиденний строк, гарантійний внесок йому не повертається, а наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися. Гарантійний внесок не повертається також учаснику торгів, який став переможцем торгів, але відмовився підписати протокол.

Тобто, в силу приписів ст. 46 Закону України "Про іпотеку", лише за відсутності наступного учасника, із усіх допущених до торгів, що запропонували найвищу ціну, не нижчу за початкову ціну продажу або його відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися.

Відповідно до п. 1.1. Тимчасового положення "Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5 (надалі - Положення), це Положення також визначає умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно.

Пунктом 7.1. вказаного Положення в редакції, що діяла на момент проведення прилюдних торгів, визначено, що прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, у разі: відсутності покупців або наявності тільки одного покупця; якщо жоден із покупців не запропонував ціну вищу за стартову ціну лота; несплати в установлений термін переможцем прилюдних торгів належної суми за придбане майно. У такому випадку майно реалізовується на наступних прилюдних торгах, які проводяться в порядку, визначеному цим Положенням.

Згідно з пунктом 1.4. вказаного Положення організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку".

Отже, для визначення пріоритетності застосування приписів або Закону України "Про іпотеку", або Тимчасового положення "Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5, при розгляді даного спору предметом якого є визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, суду слід було встановити чи знаходилось нерухоме майно, яке реалізовувалося на спірних прилюдних торгах, в іпотеці, яка, як встановлено у ст. 3 Закону України "Про іпотеку", виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ч. 3 ст. 47 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 34 ГПК України унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вказувалося вище, іпотека, в силу приписів ст. 3 Закону України "Про іпотеку", виникає на підставі договору, закону або рішення суду; тобто, доказом обтяження нерухомого майна іпотекою є або договір, або рішення суду, або ж конкретне зазначення на норми відповідного закону, на підставі якого виникло таке обтяження.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отже, перш ніж робити висновок про те, що нерухоме майно, яке реалізовувалося на спірних прилюдних торгах знаходилось в іпотеці, судам попередніх інстанцій слід було вказати, виходячи із наведених норм щодо допустимості та належності доказів, на підставі яких конкретно належних доказів ґрунтується такий висновок, а не зазначати, що підставами такого висновку є пояснення сторін. Таким чином, висновок судів про перебування нерухомого майна, яке реалізовувалося на спірних прилюдних торгах, в іпотеці, є, в даному випадку, передчасним, а відтак, є передчасними й висновки судів щодо пріоритетності застосування до даної ситуації приписів Закону України "Про іпотеку", а не Тимчасового положення "Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5 (в редакції чинній на момент проведення прилюдних торгів).

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права на встановлення обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, виходячи з чого, з'ясування судом касаційної інстанції знаходження /незнаходження/ нерухомого майна, яке реалізовувалося на спірних прилюдних торгах, в іпотеці, призвело б до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати прийняті у даній справі судові рішення, і справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час здійснення якого, суду слід дослідити належним чином обставини, викладені в даній постанові; крім того, в разі встановлення перебування нерухомого майна, яке реалізовувалось на спірних прилюдних торгах, в іпотеці, дослідити факт порушення /непорушення/ проведенням спірних прилюдних торгів прав заставодержателя, тощо.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 та рішення господарського суду Одеської області від 04.12.2013 у справі №916/2575/13 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере